slide1slide2slide3slide4slide5slide6slide7slide8slide9slide10

Регіональна філія 'Придніпровська залізниця'
АТ 'Укрзалізниця'

Ви знаходитесь на офіційному сайті регіональної філії Придніпровська залізниця АТ "Укрзалізниця".


Дніпропетровщина. Монастирський острів

Сучасна Дніпропетровщина переважно відома як великий індустріальний центр України та батьківщина української політичної еліти. Втім, туристам тут є на що подивитись.

Одне із найромантичніших і найпривабливіших місць обласного центру – Монастирський острів. Початок його історії, пов’язаної з життям людини, фахівці відносять до IX ст. до н.е., коли островом володіли племена кімерійців, що населяли більшу частину північного Причорномор’я.

З VII ст. до н.е. острів стає священною обителлю для скіфських племен, відвідати яку вважали за свій обов’язок скіфські царі. Скіфське володіння островом тривало близько тисячі років і завершилося Великим переселенням народів, коли, втративши панівне становище в Східній Європі, скіфи розчинилися серед інших народів.

За переказами, в I ст. н.е. острів, який усе ще знаходився під владою скіфів, відвідав апостол Андрій Первозванний і встановив на місці скіфського святилища християнський хрест.

Подальша доля острова протягом кількох століть щільно пов’язана з християнською релігією. У IX століття константинопольські ченці зводять тут чернечий скит, що проіснував до монгольського нашестя 1240-го року, коли острів разом з усіма острівними об’єктами був розорений і спалений. Є відомості, що в стінах тутешнього монастиря княгиня Ольга ховалася від бурі дорогою в Царьград у 957 році; тут зупинявся київський князь Володимир Великий у поході на Корсунь (Херсонес) у 988 році. Коли в 1152 році великий князь Мстислав Ізяславович розбив половців на річках Оріль та Самара, він також відвідав "святой Днепровский остров Монастырску и всеми силами старался поддержать эти святые места от нападения кочевников".

Люди знову з’являються на острові лише в XVII столітті. Це було пов’язано з відновленням християнської діяльності ченців, які заселили його печери. За документальним відомостями, острів у той час повністю відновив свою флору і фауну. З 1747 року острів офіційно був закріплений за Пустинно – Миколаївським Запорізьким монастирем.

Сад на острові завдячує своїм існуванням відставному осавулові Запорозької Січі Лазарю Остаповичу Глобі (1689 -1793), який після оселення на берегах Дніпра у 1743 році почав активно засаджувати землі, виділені йому Кодацькою паланкою (у тому числі й острів) плодовими та декоративними деревами.

Будівництво Катеринослава, центром якого мала стати нагірна частина, привернула до острова особливу увагу князя Г.А. Потьомкіна-Тавричеського - тут він планував розмістити університет, а для зручності сполучення - побудувати міст через Дніпрову протоку. Водночас перший архітектор Катеринослава, академік архітектури француз Клод Геруа бачив на о. Монастирському місце для відпочинку. Однак жодному з цих планів не судилося втілитись у життя.

Нетривалий період з 1820 по 1845 острів за наказом керуючого німецькими колоніями статського радника Контеніуса знаходився в управлінні Катеринославського училища садівництва.

Після передачі в 1845 році в розпорядження лісового відомства острів намагалися пристосувати для розведення смолистих порід дерев, однак ці спроби завершилися невдачею.

У 1863 році острів вперше переходить у приватне володіння – до пана Рябіна за 4000 рублів.

Після зміни кількох приватних власників острів на початку ХХ ст. стає міським володінням, що дозволяє міській управі використовувати його як опори для залізничного мосту й організувати на його території базу яхт-клубу.

У 1956 році острів, після з’єднання мостом з правобережною частиною Дніпропетровська, став невід’ємною частиною міського парку ім Т. Г. Шевченка. За рік, до 40-річчя Жовтневої революції, він отримав назву Комсомольський і відтоді є улюбленим місцем городян та гостей Дніпропетровська. Центром паркової композиції став пам'ятник Кобзареві (скульптори І.С. Зноба і В.І. Зноба).

У 1999 р. у північній частині острова, якому повернули стару назву, був побудований православний храм на честь Святого Миколая, який вдало вписався в ландшафт та історичну долю цього місця.

Сьогодні на Монастирському острові, що є зеленою зоною відпочинку, розташована частина парку імені Т.Г.Шевченка, міський пляж, кілька кафе, атракціони, водна станція, зоопарк, виставка риб у будівлі Акваріума, організовані катання на конях для дітей та дорослих.


Як добратись до Монастирського острова: Один з варіантів - залізницею до Дніпропетровська, а далі громадським транспортом до набережної імені Леніна.