slide1slide2slide3slide4slide5slide6slide7slide8slide9slide10

Регіональна філія 'Придніпровська залізниця'
АТ 'Укрзалізниця'

Ви знаходитесь на офіційному сайті регіональної філії Придніпровська залізниця АТ "Укрзалізниця".

Історія Придніпровської залізниці

15 листопада 1873 року за старим стилем у житті Дніпропетровська (тоді Катеринослава) відбулася важлива подія: для вантажного та пасажирського руху було відкрито залізничну ділянку Лозова-Олександрівськ (зараз Запоріжжя) з відгалуженням до Катеринослава. Ця стальна гілка протяжністю 208 верст і стала першою ділянкою майбутньої Катерининської залізниці.

Необхідність будівництва залізниці на Придніпров’ї довів видатний громадський діяч Катеринослава Олександр Поль, а інженер-будівельник Валеріан Титов, перший начальник мостобудівників Микола Белелюбський та інженер Володимир Березін очолили багатотисячну робітничу армію, зусиллями якої було закладено міцний підмурок розвитку як самої Катерининської залізниці, так і всього Придніпровського краю.

Із подальшим введенням в експлуатацію нових ділянок Катерининської магістралі обсяги залізничних перевезень стрімко зростали і в 1880 році становили 677 тис. пасажирів та 23 млн 103 тис. пудів вантажу. Основними видами вантажів на той час були ліс, хліб, овочі, сіль, вугілля та камінь. Їх везли у севастопольський порт і далі пароплавами за кордон.

Будівництво у 1881 році Криворізької залізниці (зараз Криворізька дирекція залізничних перевезень Придніпровської залізниці) забезпечило тісний зв'язок криворізьких залізорудних родовищ із вугільними шахтами Донбасу, а також центральними регіонами країни, сприяло розвитку паливно-металургійної бази півдня Росії, забезпечило вивезення на внутрішній та зовнішній ринки вугілля та залізної руди.

Катерининська залізниця проходила територією Харківської, Херсонської, Таврійської та Катеринославської губерній, а також Області війська Донського. Основні лінії: Ростов-на-Дону – Горлівка (рух було відкрито у 1869 році); Дебальцеве – Звєрєво та Дебальцеве – Маріуполь (1882); Ясинувата – Синельникове – Катеринослав – Долинська (1884); Довгинцеве – Верховцеве, Дебальцеве – Міллерове та Чаплине – Бердянськ (1898); Дебальцеве – Куп'янськ (1901); Довгинцеве – Волноваха (1904).

У 1913 році протяжність Катерининської залізниці становила 2827 верст. Магістраль мала найбільший у Росії початку XX-го століття вантажообіг (близько 390 млрд. пудо-верст) і перевозила до 12 млн пасажирів. Одночасно активно розвивалася й залізнична інфраструктура, обслуговуюча сфера, кількісно збільшувався рухомий склад підприємства. Зокрема, у цей час було зведено унікальний 15-прогінний двоярусний міст через Дніпро у Катеринославі та 5-прогінний металевий міст через Інгулець, відкрито 18 залізничних училищ, кілька відомчих лікарень. У рухомому складі налічувалося 1259 паровозів, 37072 товарних та 995 пасажирських вагонів, ремонт та обслуговування яких здійснювались у залізничних майстернях Катеринослава (того часу – найбільших у Росії), а також на станціях Ясинувата, Авдіївка, Дебальцеве та ін.

У травні 1918 року Катерининську залізницю було підпорядковано Народному комісаріату шляхів сполучень (під назвою Запорізької). У 1919-му вона повернула свою початкову назву, у 1936-му році отримала назву Сталінської, у 1961-му – Придніпровської.

З 1991 року Придніпровська залізниця разом із Донецькою, Одеською, Південно-Західною, Південною та Львівською залізницями входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці).

Магістраль була і залишається випробувальним полігоном для впровадження новітніх технічних рішень у залізничній галузі. Так, саме на теренах Придніпровської з’явилася перша в Україні електрифікована ділянка залізничного шляху, вперше запровадили «оксамитову безстикову колію» та залізничні системи автоматики. На перегоні Новомосковськ – Дніпропетровськ 1971-го року було випробувано пілотний проект авіаконструкторського бюро О.Яковлєва: створений науковцями вагон розвинув швидкість 258 кмгод, що на той час було світовим рекордом. Саме придніпровські залізничники першими на стальних магістралях України запровадили автоматизовані робочі місця ведення технічної документації, а в 2011 році магістраль першою в Укрзалізниці відправила вантаж за електронною накладною.

Наявність високих технічних можливостей та кваліфікованого персоналу, прагнення відповідати вимогам сьогодення і водночас міцність традицій дозволяють Придніпровській залізниці успішно справлятися з покладеними на неї завданнями та з упевненістю дивитися у день завтрашній.