slide1slide2slide3slide4slide5slide6slide7slide8slide9slide10

Регіональна філія 'Придніпровська залізниця'
АТ 'Укрзалізниця'

Ви знаходитесь на офіційному сайті регіональної філії Придніпровська залізниця АТ "Укрзалізниця".

Несанкціоновані втручання в роботу залізничного транспорту тягнуть за собою покарання 15/5/2014

Придніпровські залізничники застерігають громадян від спроб незаконного втручання у діяльність залізничного транспорту і попереджають, що ці спроби не тільки спричиняють затримки руху пасажирських і вантажних потягів, можуть викликати аварійну ситуацію, небезпечну для життя і здоров'я як пасажирів, так і працівників магістралі, призводять до значних витрат на відновлення зіпсованого чи розукомплектованого, але й тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність винних.

Як повідомили в юридичній службі Придніпровської залізниці, відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу залізничного транспорту встановлюється відповідними нормами Кримінального кодексу України (КК України) та Кодексу України про кримінальні порушення (КУпАП).

Так, ст. 277 КК України передбачає відповідальність за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, зокрема, за умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків. У залежності від тяжкості наслідків винні караються штрафом, виправними роботами або позбавленням волі.

Блокування транспортних комунікацій шляхом улаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, що порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків, відповідно до ч. 1 ст. 279 КК України теж карається штрафом або виправними роботами, арештом або обмеженням волі.

У випадку захоплення вокзалу, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації винна особа в залежності від тяжкості наслідків карається позбавленням волі.

Кримінальна відповідальність передбачена і за угон або захоплення залізничного рухомого складу (ст. 278 КК України), а також за примушування працівника залізничного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб (ст. 280 КК України).

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда в залежності від тяжкості наслідків карається або штрафом, або позбавленням волі (ст. 283 КК України) чи штрафом (ст. 109 КУпАП).

Тягне за собою накладення штрафу і порушення встановлених на залізничному транспорті правил пожежної безпеки (ст.120 КупАП); пошкодження залізничних колій, захисних лісонасаджень, снігозахисних загороджень та інших колійних об’єктів, споруд і пристроїв сигналізації та зв’язку; підкладання на залізничні колії предметів, які можуть спричинити порушення руху поїздів (ст.109 КУпАП), пошкодження внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, стекол локомотивів і вагонів, а також куріння у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення (ст. 110 КУпАП). Про останню заборону пасажири особливо часто забувають або ігнорують її як малозначну.

Крім того низкою статей КУпАП (ст. 123, 124, 128-1, 132-1, 136, 139) встановлено відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів; порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, залізничних переїздів, споруд чи іншого майна; порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху; порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів залізничними переїздами; порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному транспорті; пошкодження залізничних переїздів.

Незнання цих положень не звільняє винних від відповідальності, як і юний вік. Особливістю кримінальної та адміністративної відповідальності неповнолітніх є той факт, що особисто для неповнолітнього вона настає тільки з досягненням ним 16-річного віку (на момент скоєння протиправного діння).

За певних обставин адміністративна відповідальність перекладається на батьків чи осіб, що їх заміняють. Так, ст. 184 КУпАП передбачає, що вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушень, відповідальність за які передбачена цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх заступають.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу на батьків чи осіб, що їх заміняють, накладається і за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Коло адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх, обмежене: штраф, виправні роботи, адміністративна конфіскація, оплатне вилучення предмета, однак адміністративні порушення не залишаються безкарними.

Щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх, то за злочин невеликої або необережний злочин середньої тяжкості, скоєний уперше, неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе і без застосування покарання (ст.97 КК України). Тоді суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст. 105 КК України: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки; передача під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Залишається додати, що розміри штрафів, строки виправних робіт чи позбавлення волі у кожному конкретному випадку залежать від тяжкості наслідків скоєних громадянами адміністративних порушень чи кримінальних діянь.