Надія Усик: «Важливо, що всі побачили: Дніпровська дитяча залізниця жива!» 15/11/2023

Спочатку був КОВІД...

Потім прийшла війна...

Минулого року в Україні рух поїздів відкривали тільки на Київській та Рівненській дитячих залізницях – на Дніпровській не дозволили. Тому інструктори з дітьми студіювали лише теорію...

До 28 квітня цього року персонал був у простої...

Усе змінилося на початку літа. Відкриваючи 87-й сезон перевезень, директор регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Олександр Момот підкреслив: «Дніпровська дитяча залізниця вдруге починає рух поїздів в умовах війни. Уперше це сталося 29 листопада 1944 року, і ось тепер, 3 червня 2023-го».

На урочистості в повному складі прийшли керівники служб та місцевих виробничих підрозділів великої залізниці. «Важливо, що всі побачили: хоч руху поїздів не було понад рік, Дніпровська дитяча залізниця жива!» – сказала, вітаючи гостей, виконуюча обов’язки начальника Надія Усик.

Одночасно в Україні запустили Малу Південну (Харків), Рівненську, Київську та Львівську дитячі залізниці, а найбільшу в країні Запорізьку (довжина її колій становить 9,6 км) не відкрили, бо прифронтова.

Дніпровська дитяча завдовжки 1,6 км – найстарша з-поміж усіх, 1936 року народження. Розташована в Дніпрі посеред старовинного парку імені Лазаря Глоби. Має власну станцію з навчальною базою на відміну, скажімо, від Львівської, яка орендує приміщення в міста. Олександр Момот на відкритті назвав Дніпровську дитячу залізницю «острівком краси», бо вона, як завжди, виглядала доглянутою та квітучою.

Допоки Куриленко воює

Керівник Дніпровської дитячої залізниці Роман Куриленко пішов добровольцем на фронт, тому його обов’язки нині виконує Надія Усик.

– У нас навчається багато дітей, чиї батьки воюють у лавах ЗСУ, – розповідає Надія Анатоліївна. – Тому 1 жовтня, в День захисника Вітчизни, ми запросили для спілкування з юними залізничниками Миколу Довганя – батька нашого вихованця дев’ятикласника Івана.

У Збройних Силах нині чимало й наших випускників. На жаль, п’ятеро з них загинули – 19-річний Єгор Пеньков, а також Андрій Полєжаєв, Володимир Матимиш, Влад Зуєв та Влад Лисенко.

Дівчина з Петропавлівки

Надія Усик зізнається, що в юності була дуже далека від залізниці. Та й село Петропавлівка, звідки родом, жило іншими справами – до найближчої залізничної станції (тоді – Брагинівка) аж чотири кілометри! У Дніпро (тоді ще Дніпропетровськ) приїхала влітку 1977 року разом із подругою здобувати юридичну освіту, але дорогою заїхали до залізничного технікуму «просто подивитися». В приймальній комісії Надії настільки переконливо розповіли про переваги професії руховика, що шукати чогось іншого не стала. Вже наступного дня їй надали місце в технікумівському гуртожитку, а далі - насичені роки навчання.

Як випускницю з червоним дипломом 1981 року Надію направили до вантажного відділу станції Дніпропетровськ. Одного разу вона зустріла свого колишнього викладача Володимира Олексійовича Дришлюка, який у той час очолював Дніпропетровську дитячу залізницю.

– У нас звільнилася інструктор. Приходь до нас, подивися, може, тобі сподобається, – запропонував він.

Відтоді Надія працює з юними залізничниками, бо, як з’ясувалося, саме це її професійна стезя. За характером Надія Усик дуже любить бути в гущі подій, має відмінні організаторські здібності, ніколи не боялася брати на себе відповідальність. Тож коли їй запропонували тимчасово очолити дитячу залізницю, не відмовилася, хоч збиралася на пенсію. І день народження дитячої залізниці, 6 липня, зустрічала вже в ролі її керівника.

Сезон виявився вдалим

Сезон навчально-виробничої практики цього року на Дніпровській дитячій тривав 5 місяців – з червня по жовтень. Улітку поїзди курсували щоп’ятниці та у вихідні з 10-ої до 18-ої години – такий графік рекомендувала Укрзалізниця. А з 1 вересня, коли діти пішли до школи, мала залізниця стала працювати щосуботи та щонеділі. За сезон перевезли 16 578 пасажирів, виручка від продажу квитків склала майже 775 тис. гривень!

Надія Усик пишається цими досягненнями, а ще більше – своїми вихованцями, які успішно впоралися з труднощами та додатковими обов’язками, пов’язаними з війною.

– Наприклад, лунає сирена повітряної тривоги, ми повинні зупинити поїзд, вимкнути двигун тепловоза, висадити пасажирів, все закрити і разом із дітьми поспішити до найближчого укриття, яке є в парку – розповідає Надія Анатоліївна.

Після відбою тривоги треба знову виконати регламентні роботи і запустити тепловоз, а якщо поїзд стояв понад 20 хвилин, – ще й випробувати гальма. Зважаючи на те, що сирени впродовж дня вмикають по декілька разів, а пасажири не завжди трапляються терплячі та виважені, дітям непросто було виконувати свої обов’язки із непорушним спокоєм, як належить залізничникам. Проте ми витримали цей напружений багатомісячний марафон!

– Режим був щільним: тричі на тиждень курсування поїзда, щотижня – профорієнтаційний захід, – пояснює Надія Анатоліївна. – Ми з дітьми відвідали майже всі структурні підрозділи Дніпровської дирекції: відновний поїзд, Дніпровське пасажирське вагонне депо, Дніпровське локомотивне депо. А ще – в метро побували.

Дуже зацікавив наших вихованців візит до Дніпровського моторвагонного депо, де їм дозволили дублювати провідників на приміському маршруті. Запам’яталася й екскурсія до чергового по станції Сухачівка, і практика на вокзалі Дніпро-Головний, де юні залізничники спробували себе в ролі диктора та працівника довідкового бюро.

Ознайомилися також з особливостями праці чергових по станції Дніпро-Головний. На дитячій залізниці перед черговим – спрощений пульт на дві колії, і то дитина хвилюється, переживає за виконувану роботу. Коли ж побачили величезний станційний пульт, за яким працюють одразу два чергових по станції і оператор, оцінили той обсяг роботи, відчули те психологічне навантаження, яке витримують дорослі, інакше стали дивитися і на свою справу.

Залізні люди

На Придніпровській залізниці 32 працівники мають статус «Залізний герой». На запрошення дитячу залізницю відвідала локомотивна бригада з депо Нижньодніпровськ-Вузол у складі машиніста Володимира Циколенка й помічника Влада Загоровського, яких нагороджено цією відзнакою. Тепло поспілкувалися на залізничні теми, потім маленькі господарі повели дорослих колег до локомотива дитячого поїзда, показали, як працюють, покатали їх парком, а наостанок зробили загальні світлини.

Поважні гості

– Один із важливих моментів нашої роботи – обмін досвідом із колегами з інших залізниць, – говорить Надія Анатоліївна. – Першого вересня до Дніпра приїздила автобусом група дітей з Малої Південної залізниці. Зустріли їх привітно. Юні залізничники з Харкова попрацювали в нас на своїх посадах – черговими по станції, оглядачами вагонів, черговими стрілочного поста, начальником станції. У свою чергу, наприкінці вересня група з 20 наших вихованців відвідала Київську дитячу залізницю. Нам приділили багато часу й уваги, організували екскурсію столицею.

29 жовтня, з переведенням стрілок годинника на зимовий час, дитяча залізниця в Дніпрі закрила цьогорічний сезон. Пройшло закриття урочисто: на платформу винесли старовинний дзвін, і останні поїзди відправляли за його сигналом, як у минулі часи.

Кожен інструктор повинен знати

Діти дорослішають та йдуть кожен своїм шляхом. Дитячій залізниці завжди потрібне поповнення. Для цього в загальноосвітніх школах Дніпра регулярно проводяться профорієнтаційні заходи.

Цьогоріч набирати дітей було легше, бо повернулася практика. Діти цінять її насамперед. Тільки теорією їх на залізницю не заманити.

У кожного інструктора свій перелік базових шкіл, інструктори знайомі з усіма директорами, проводять профорієнтаційні уроки зі школярами різного віку, оскільки кожному треба набрати чотири гуртки першого року навчання. За правилами, в гуртку має бути не менше 15 дітей, тобто завдання – 60 дітей на інструктора. Інструкторів на малій залізниці всього п’ятеро. Виходить, набір першого року навчання – це 300 дітей.

Надія Усик назвала кожного з п’ятьох інструкторів-ентузіастів поіменно – Олександр Бойко, сам вихованець дитячої залізниці, працює з березня 2011 року; Оксана Качкундер прийшла 2016 року; Світлана Козелло і Оксана Мамедова стали інструкторами шість років тому. Машиністом-інструктором на дитячій працює відомий дослідник і популяризатор залізничного транспорту, машиніст Дніпровського локомотивного депо Вадим Пономаренко, теж колишній вихованець дитячої залізниці.

Якщо стає зовсім сутужно – дзвоню Олені Савченко

- Керівники підрозділів Придніпровської залізниці безвідмовно надають нам допомогу, оскільки в нашій роботі багато нюансів і мало що залежить тільки від нас, – стверджує Надія Усик. – Дуже вдячні Олександрові Момоту, який двічі за час підготовки до нового сезону побував у нас з інспекцією; колишньому головному інженеру Придніпровської Юрію Тищенку, який у найбільш гарячий час перед відкриттям руху навідувався до нас двічі-тричі на день, усе робилося під його неослабним контролем. Багато допомагає нам головний інженер Дніпровської дирекції Антон Долгополов. Утім, навіть цієї підтримки іноді буває замало. Коли стає зовсім сутужно, телефоную начальнику кадрової служби залізниці Олені Савченко, яка завжди допоможе та підтримає – й адміністративним впливом, і особистим досвідом, і добрим словом.

Кузня кадрів

Дніпро – залізничне місто. Тут є низка профільних навчальних закладів: залізничний ліцей, залізничний коледж і ДІІТ, який у процесі реформування з’єднали з Металургійною академією. Дитяча залізниця їм також готує майбутніх студентів.

– І освітяни, і ми певний час відчували дефіцит уваги до залізничної професії з боку суспільства в силу багатьох обставин, зокрема невисоких зарплат, – розмірковує Надія Усик. – Так, один хлопчик записався на дитячу залізницю, але не став приходити. З’ясувалося, що мама йому сказала: досить одного залізничника в родині – мене! Така позиція донедавна була непоодинокою. Але останнім часом щось змінилося і діти залізничників знову стали активно записуватися в групи. Ми раді цьому, бо це наше майбутнє.