ВИРОБНИЧА ШКОЛА РАЇСИ БІЛОУС 22/12/2023

Черговий по станції – одна з ключових спеціальностей на залізничному транспорті. ДСП, як відомо, одноосібно командує зміною і має величезні повноваження. Навіть начальник станції свої розпорядження може віддати лише через ДСП.

Де вчитися, які якості потрібно мати, як стати таким спеціалістом? З цими та іншими питаннями ми звернулися до одного з найдосвідченіших ДСП на Придніпровській залізниці, чергової по станції Запоріжжя ІІ Раїси Євгенівни Білоус.

Увесь рухомий склад у зоні обслуговування знаходиться в розпорядженні ДСП. Окрім станційної зміни, йому оперативно підпорядковуються локомотивні бригади, працівники СЦБ та зв'язку, контактної мережі та решта. Він здійснює приймання, відправлення та пропуск поїздів по станції; контролює поїзди на прилеглих перегонах, а також усі маневри.

- Раїсо Євгенівно, наскільки складно керувати таким неспокійним «мурашником»?

– Зовсім непросто, тут потрібен характер. ДСП – завжди або лідер, або ніхто. Якщо ніхто – працювати не зможе, оскільки черговий по станції це дуже відповідальна керівна посада. Утім, слабохарактерні зазвичай до нас не йдуть.

Серед моїх численних учнів був лише один, який спочатку здавався мені слабаком. Я на нього вже махнула рукою, але сталося диво: під час навчання в нього змінився й загартувався характер, новачок зміг добре освоїти спеціальність чергового по станції і зараз успішно працює.

- Погодьтеся, не кожному випадає мати таку волю, щоб заради поставленої мети за короткий час настільки змінитися.

- На те вона й молодість. Я за роки роботи переконалася, що вчитися на чергового по залізничній станції потрібно до 25 років, поки, як-то кажуть, глина, з якої ліплять ДСП, пластична. Далі – складніше, а після 30 – взагалі марно. Тільки одиницям вдається у такому віці по-справжньому освоїти професію, і тут теж можу навести приклад.

Минулого року в мене вчився поважний чоловік – Олександр Васильович Руденко, який працював керівником понад 30 років і через особисті обставини в 60-літньому віці потрапив до мене учнем. Так різко зламати себе й наполегливо відбудувати наново під силу лише дуже сильній особистості.

Школа ДСП на виробництві, крім того, для будь-якого руховика – дуже гарний старт. Так, один із моїх учнів, Владислав Юрійович Соколов зробив стрімку кар'єру і тривалий час очолював Запорізьку дирекцію залізничних перевезень.

- Черговому по станції треба вміти робити багато справ одночасно, як цьому навчитися?

- Багатозадачність передбачає, що ти завжди зібраний, підтягнутий, готовий до будь-яких екстрених обставин. Щоб одночасно керувати кількома процесами, потрібно швидко приймати рішення, бути вимогливим до себе та підлеглих і не йти ні у кого на повідку. У нашій роботі повністю задіяні пам'ять, зір, слух, інтуїція, вправність. А ще важлива здатність думати на кілька ходів уперед, як у шахах, і найголовніше – вміння передбачати та прораховувати наслідки кожної твоєї (і не лише твоєї) дії.

Ти постійно на зв'язку з диспетчерським апаратом та ДСП сусідніх станцій, ведеш облік: приймання-здавання вагонів, роботи локомотивних бригад та бригад складачів поїздів; розставляєш вагони по вантажних фронтах, здійснюєш їх прибирання з фронтів навантаження-вивантаження, пред'являєш вагони до технічного обслуговування та комерційного огляду, контролюєш готовність до відправлення.

Окрім того, ведеш поїзну документацію, журнал огляду колій та стрілочних переводів, пристроїв СЦБ і зв'язку, контактної мережі, книги диспетчерських розпоряджень і наказів ДСП, журнал поїзних телефонограм тощо. Добре, що процес сьогодні значно полегшує сучасне автоматизоване робоче місце чергового по станції.

Звісно, ДСП повинен чітко знати технологічний процес роботи станції, правила та інструкції з технічної експлуатації залізниць, вимоги забезпечення безпеки руху; розбиратися в роботі СЦБ та зв'язку, інших технічних пристроїв станції. Для ДСП закон – графік руху поїздів і план формування поїздів. Усьому цьому треба старанно вчитися.

- Де ви вчилися, хто вас привів у професію?

– У нашій родині ніколи не було залізничників, тому ми з молодшою сестрою вирішили заповнити цю прогалину. Я ось – чергова по станції, а Олена – квитковий касир.

Моя мати дуже хотіла, щоб я стала медиком, але доля вберегла, оскільки медицина – не моє. Тож, попри мамине бажання, пішла шляхом найменшого опору, як і більшість моїх однолітків, – у Запорізький металургійний технікум. Туди зараховували на перший курс без іспитів. Ми з подругою обрали спеціальність «Експлуатація залізничного транспорту», яка вважалася тоді суто жіночою.

Після закінчення технікуму я розподілилася на станцію Запоріжжя ІІ. Працювала списником вагонів, накопичувачем, черговим з відправлення, а в 1994 році мене призначили черговим по станції – і до цього дня я вірна професії, рідній станції та посаді, яку обіймаю.

Мене навчала добрий наставник – чергова з відправлення Валентина Іванівна Коробка, найдосвідченіша ДСП Ірина Петрівна Москаленко та багато інших колег, і я вважаю метод навчання на робочому місці, тобто «із рук в руки» – найефективнішим.

Хороший ДСП повинен знати стан парків, колійного господарства, технологічних проходів; образно кажучи, де камінь, а де вибоїна. Сукупність усіх знань і місцевих тонкощів дуже впливає на роботу, дозволяє приймати більш правильні рішення.

Так, наш Володимир Пименович Кузьменко, перш ніж стати ДСП, пройшов шлях від складача поїздів – маневрового диспетчера до чергового по станції. Йому, звичайно, було набагато простіше, оскільки він працював у парку – тож знає там всі нюанси.

А сьогодні нерідко приходять до нас працювати хлопці з інститутським дипломом, у якому вже «передустановлена» спеціальність ДСП, хоча щодо конкретних знань – це завжди білий аркуш. Щоб усе побачити, дізнатися, зрозуміти, новачку перш за все потрібно трохи попрацювати на всіх робочих спеціальностях, які є на станції.

– У вас є штатний помічник, оператор при ДСП. Яка в нього роль?

- Оператор при ДСП повідомляє працівників технічної контори та ПТО вагонів про номер, час прибуття та шляхи приймання поїздів, веде облік наявних вагонів за призначенням плану формування поїздів, роду рухомого складу, часу простою вантажних вагонів на станції, виконує інші завдання під моїм керівництвом.

Зі мною двадцять років пліч-о-пліч працює оператором при ДСП Наталія Анатоліївна Терещенко. Ми розуміємо одне одного не те, що з півслова – з напівпогляду. Вона спеціаліст високої кваліфікації.

– Може скластися враження, що в чергового по станції настільки забита голова, що він все життя думає лише про роботу. Які ваші найближчі плани, про що ви мрієте у вільний час, який внутрішній світ досвідченого ДСП?

- Раніше, до війни, я любила відвідувати театри, музеї, виставки, дуже багато подорожувала. Об'їздила усі великі міста колишнього Союзу та України. Нині все по мінімуму. Я вмію жити в згоді з самою собою, задовольнятися малим, хоч би як було важко. Мрію, коли закінчиться війна, піти на пенсію і продовжувати своє найбажаніше заняття – мандрувати.

P.S. За сумлінну працю, забезпечення функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану, високу професійну майстерність та з нагоди професійного свята чергового по залізничній станції Запоріжжя ІI Запорізької дирекції залізничних перевезень Раїсу Євгенівну Білоус нещодавно було нагороджено Почесною грамотою АТ «Укрзалізниця».